Завершальний день Форуму молодіжного душпастирства розпочався ще однією сесією в групах, під час якої представники архиєпархій запланували конкретні події з визначеними датами, які проведуть у своїх архиєпархіях.
Ключовою подією неділі 11 лютого була Архиєрейська Літургія, яку звершив Глава УГКЦ у співслужінні з головою Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отцем Ростиславом Пендюком, його заступником отцем Романом Демушем та молодіжними душпастирями.
Після спільного Богослуження Блаженніший Святослав завітав на зустріч до учасників Форуму молодіжного душпастирства.
Після короткого представлення напрацювань за дні роботи Форуму, які проаналізував отець Роман Демуш, Глава УГКЦ звернувся до молоді та тих, хто для них служить:
— Дякую, що цього разу для цієї зустрічі обрали Київ. Дуже дивна любов Бога до вас, бо ми лише днями закінчили ремонтні роботи в Синодальній залі. Господь хотів, щоб збіглася — ваша присутність і наша здатність вас обійняти й прийняти тут. В історії цього Патріаршого дому буде записано, що перша подія, яка відбулася в цій Синодальній залі була молодіжною.
Від початку війни Київ — мішень номер один ворожих атак. Дякую Богові, що ми можемо тут бути, жити, діяти, бо хтось нас захищає своїми грудьми. Велика вдячність військовим, які стримують нові атаки російських військ.
Ця зала показує певне світло і стиль — ми є Церквою, яка дає надію. Ми бачимо, як кожен удар щось нищить у Києві, гинуть люди. Це місто і місце, де щодня щось руйнується, а ми мусимо будувати. Цей Патріарший дім показує, що ми проєктуємо надію. Мені один чоловік казав: якщо ви щось будуєте — значить є майбутнє.
Молодь є не лише нашим майбутнім, а й нашим сьогоденням. Нехай Господь благословить, щоб ми змогли це світло передати. Наша надія в Бозі, а ми маємо цю надію проєктувати. Тому мені б дуже хотілося, щоб ви залишили тут, у цій залі, ці напрацювання, які прописали, і щоб наші працівники приходили сюди й переглядати ваші ідеї, щоб вони почали промовляти до них.
До мене дуже часто звертається різна молодь. У більшості їхніх листів звучить прохання про духівника — наша молодь просить духовного проводу. Ми маємо такі обставини, що часом молодь сама себе зорганізує, але без духовного проводу ця спільнота жити не зможе. Тож намагаємося добирати добрих душпастирів, які б могли відповісти на цей запит молоді.
Тому дякую вам, дорогі отці, за те, що наважилися стати молодіжними душпастирями. Це вимагає від вас бути найсучаснішими, відкритими, гнучкими, усміхненими. Наша молодь — дуже добра, але її ще треба привести до цього усвідомлення. Бо серед моря ненависті, яка захлинає світ, треба бути справжніми Людьми й бути Християнами. Дякую, що ви на це відкриті.
Знаю, що Патріарша комісія у справах молоді допомагатиме постійно зростати в професійному служінні. Як довго існує МАПа! І добре, що тепер ці формаційні вишколи відкриті не лише для клерикального прошарку нашої Церкви, а й для всіх вірних.
Важливо перед тим, як планувати, перше послухати. Дякую, що Форум був приготовлений слуханням. На нещодавньому Синоді єпископів отці представляли результати цього дослідження. Було приємно чути, що молодь очікує від Церкви. Молодь не терпить, коли хтось планує душпастирство, дивлячись у стелю, а потім насаджує свої думки та ідеї. Тоді молодь почувається не почутою і починає шукати тих, хто буде готовий її вислухати й почути.
Слухання голосу молоді є первинним етапом і має бути основою й вашого служіння в різних напрямах. Коли ми питаємо думку молоді. тоді вона відчуває себе зауваженою, частиною процесів, які провадимо і розуміє, що наше душпастирство є інтерактивним. Також треба уважно стежити, бо молодь змінюється, змінює спосіб спілкування, висловлення. І часом треба вчитися цьому, щоб розумітися.
Ще одна риса — дуже делікатна і важлива: молода людина дуже зранена і має страх осудження, що коли вона чогось не вміє, не знає, не робить це їй представлять, як звинувачення. Немає вищих стосунків, аніж любові матері Церкви до своїх дітей. Коли діти нечемні, то батьки повинні мати ще більше терпеливості й приділяти більше часу та уваги.
Остання думка, яка повторюється в різних спільнотах і вікових групах, в усіх частинах земної кулі — ми ще не всі розуміємо, що ми живемо у пост християнському суспільстві. Та, що швидше це усвідомимо, то буде краще. В християнському суспільстві цінності передавалися в родині, в школі, в церкві. Такі часи минули. Тому будь-який вид душпастирства сьогодні має бути євангелізаційним. Наступний Синод єпископів у Зарваниці матиме тему «Євангелізація в умовах війни». Так і душпастирство молоді мусить бути євангелізаційним.
Варто розуміти, що наша молодь часом потребує первинної євангелізації. Бо є цілі покоління людей, які не пережили жодної євангелізації. Тому звіщення Божого слова, проповідь Христа, як носія Божої любові, має бути керигматичною думкою, яку ми повинні передати молоді. Тому працюймо над душпастирством молоді, як євангелізацією.
Наступним кроком після євангелізації повинна стати катехизація, яка є дорогою впровадження в таїнство спільноти Церкви й супроводжувати молоду людину. Момент катехизації мусить бути присутнім у нашому душпастирстві. А вже наступним етапом духовного зростання має бути вістагогійний процес, який ніколи не звершується. Це все способи, якими можемо промовляти один до одного і бути Церквою.
Після цього учасники мали змогу запитати в Блаженнішого Святослава про те, що їх цікавило.
Завершуючи Форум молодіжного душпастирства, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отець Ростислав Пендюк звернувся до присутніх словами вдячності:
— Дякую усім учасникам за такі насичені три дні. Дякую за бажання рефлексувати, думати про Церкву, молодь, країну. Сподіваюся, що цю здатність рефлексувати візьмете зі собою і робитимете це у своїх спільнотах. Дякую за мудрість і непрості теми, які часто стосувалися складних обставин, у яких опиняємося. Чи ви відчули, яка сила є у вас, як можете, попри несприятливі обставини, робити надзвичайні речі? Це виклик, але це можливо. Бо ми це робимо у зв’язку з нашим Господом. Шукайте сприятливих умов, але якщо не знаходите, не зневірюйтеся що ми можемо багато досягти.
Підготувала Наталія Павлишин
